Венерина мухоловка – хижа рослина родини Росянкові. У природі трапляється лише на болотистих місцевостях кількох штатів США – переважно в Північній і Південній Кароліні, а також у Джорджії та Нью-Джерсі. Вид занесений до американського списку рослин, що перебувають під загрозою зникнення. Початкова наукова назва – Діонея: рослина отримала її в другій половині вісімнадцятого століття, на честь Діони – матері грецької богині Афродіти. Ця назва й стала назвою роду, який так і не поповнився більше жодним видом. Завдяки своїй незвичайності венерина мухоловка користується популярністю як домашня рослина в різних куточках планети.
Опис венериної мухоловки
Венерина мухоловка – багаторічник. У природних умовах вона росте на ґрунтах, бідних на мінеральні й органічні сполуки. У ході еволюції рослина пристосувалася компенсувати цю нестачу, живлячись комахами. Сама квітка невисока, не більше 15 см, листя формує розетку. Цвіте венерина мухоловка наприкінці весни чи на початку літа: бутони дрібні, до сантиметра в діаметрі, білого кольору. Після цвітіння з розетки виростають пастки – видозмінене листя з двома стулками, здатними швидко захлопуватися. Щоб не виснажувати рослину й зібрати восени якісне насіння, бутони зрізають, не чекаючи завершення цвітіння.
Венерина мухоловка виділяє нектар, який накопичується всередині пастки й приваблює комах. По краях стулок розташовані щетинки – при закриванні пастки вони переплітаються, утворюючи щось на кшталт ґратчастої клітки, з якої здобичі складно вибратися. На внутрішній поверхні стулок є чутливі волоски: їхнє подразнення провокує миттєве захлопування. Коли рослині вдається впіймати жертву, вона виділяє травний секрет. Процес перетравлення триває близько тижня, після чого пастка знову відкривається в очікуванні наступної комахи. Після кількох спрацьовувань пастка відмирає.
Догляд
Венериній мухоловці потрібне гарне освітлення. Нестачу світла можна компенсувати фітолампою, водночас рослину варто оберігати від прямого спекотного сонця в обідні години. Часто повертати вазон різними боками до світла заради «гармонійного розвитку» не варто: рослина за своєю природою інертна й погано переносить будь-які переміщення.
Мікроклімат і полив
Оптимальна температура влітку – від 20 до 30°C. Потрібно підтримувати високу вологість повітря в приміщенні, де росте венерина мухоловка, а створити такий клімат у звичайній кімнаті буває незручно для інших мешканців квартири. Тому рослину часто вирощують у флораріумах – закритих прозорих ємностях, які дозволяють підтримувати мікроклімат, максимально наближений до боліт, де вона росте в природі.
Більше ви можете дізнатися у розділах сайту «Кімнатні рослини» і «Сад та город».
Догляд за рослиною вимагає й підтримки високої вологості ґрунту – звичайного регулярного поливу для цього буває недостатньо. Вазон встановлюють у глибоку ємність і наливають туди воду, тоді ґрунт зволожуватиметься постійно. Венерина мухоловка майже не засвоює поживні речовини з ґрунту, тому для поливу використовують дощову або дистильовану воду, а вносити будь-які добрива в субстрат не потрібно. Основне «харчування» рослина отримує, поїдаючи комах – саме з них вона бере необхідні мікроелементи. 
Пересадка
Кожні кілька років венерину мухоловку потрібно пересаджувати. Субстрат для посадки готують на основі торфу з додаванням перліту, дренаж при цьому не потрібен. Варто враховувати, що пересадка – серйозний стрес для рослини: наступні п'ять тижнів після неї варто забезпечити рясний полив і півтінь.
Годування
Попри назву, частка літаючих комах у звичайному раціоні венериної мухоловки невелика. Найчастіше її здобиччю стають павуки й мурахи, рідше – коники чи жуки. Годувати рослину м'ясом не варто: незвичний раціон може спричинити загнивання пастки. Венерина мухоловка не любить експериментів над собою, тож догляд їй потрібен дбайливий і уважний – якщо рослина ослаблена, із черговим годуванням краще почекати.
Період спокою
Восени домашня венерина мухоловка починає готуватися до сплячки: усі процеси в рослині сповільнюються. У цей час полив скорочують і переносять вазон у прохолодне місце з температурою 7–10°C. Узимку рослині не потрібні ні додаткове освітлення, ні годування – за час сплячки надземна частина відмирає. З настанням весни рослину можна поступово «будити»: її виносять на попереднє тепле, світле місце й збільшують полив, а відмерлі частини видаляють. Наприкінці весни почнеться новий сезонний цикл – активний ріст і цвітіння.
Розмноження
Вирощування з насіння
Щоб восени зібрати придатне для посадки насіння, проводять штучне запилення – зручно скористатися ватяною паличкою або м'яким маленьким пензликом. Приблизно через місяць рослина сформує коробочки з насінням. Висівають його через два місяці після збору насіннєвого матеріалу. Якщо насіння зберігалося довше, для проростання йому потрібна стимуляція – стратифікація: насіння кладуть у пакет із вологим мохом і на півтора місяці відправляють на штучну зимівлю в холодильник.
Висівають насіння в сфагнум із домішкою піску, найкраще – одразу у флораріум: насіння просто розкладають на поверхні субстрату. Завдяки бактерицидним властивостям сфагнуму цвіль у закритій ємності майже не розвивається. Посіви рясно обприскують і накривають, створюючи тепличні умови. Для проростання підтримують температуру 24–29°C і яскраве розсіяне світло. Щоб насіння проросло, а сходи достатньо зміцніли, потрібно два-три місяці, після чого рослини розсаджують в окремі вазони. Від посіву до формування дорослої рослини минає щонайменше п'ять років.
Розмноження живцями
Для розмноження живцями використовують листочки рослини. Як субстрат беруть суміш торфу з піском або сфагнуму з піском – другий варіант краще, оскільки знижує ризик зараження живців грибковими захворюваннями. Живцям, звісно, потрібні тепличні умови – укриття з плівки, пластикового ковпака чи кришки флораріуму.
Розмноження поділом куща
Найпростіший спосіб розмноження венериної мухоловки – поділ куща. Під час пересадки від основної рослини гострим ножем відділяють дочірні розетки й садять їх як самостійні повноцінні рослини. Догляд за ними такий самий, як за дорослою рослиною після пересадки. 
Хвороби та шкідники
Тепличні умови з високою вологістю й температурою – сприятливе середовище для розвитку мікроорганізмів. Природним антисептиком слугує сфагнум, який додають у субстрат. Якщо зараження все ж сталося, за перших ознак захворювання рослину обробляють фунгіцидом, а уражені частини видаляють і знищують. Хоч венерина мухоловка сама хижа рослина, її здоров'ю можуть загрожувати шкідники – відомі випадки ураження попелицею й павутинним кліщем. У таких випадках ефективні аерозольні інсектициди. Більше ви можете дізнатися у розділі сайту «Кімнатні рослини».